Західний канон Гарольда Блума й український переклад. Частина 3: демократична доба

Канон демократичної доби (література XIX століття, конкретніше з 1832 до 1900) в Гарольда Блума містить 351 позицію. Із них повний чи більш-менш достатній український переклад мають 132 позиції, а в 219 переклад наразі відсутній.

«Західний канон» Гарольда Блума
(Фоліо, 2024)

За країнами виглядає так. З італійської літератури неперекладено 13 позицій і перекладено лише 3. З іспанської та португалької неперекладено 3 і перекладена 1. З французькою найкраща ситуація — неперекладено 20, але перекладено 29, зокрема всі ключові твори Флобера, майже все ключове Бальзака, Гюґо і Золя. Зі скандинавських літератур неперекладено 8 і перекладено 5 (але це перекладений переважно в 1920-х Ібсен, якого навряд чи з оригіналу перекладали). З літератури Великобританії неперекладено найбільше 106 позицій, зокрема багато дуже важливої класики — ключові романи Вальтера Скотта, Елізабет Ґаскелл, половину ключових творів Чарльза Дікенса, «Ідею Університету» Генрі Ньюмана, Джордж Еліот, Вільяма Морріса… Втім немало й перекладено — 31 позицію. З німецької літератури неперекладено 13 позицій і перекладено 12, тут паритет. З російськомовної літератури перекладено майже все — 31 позиція, і переклади відсутні лише в 6 випадках, 4 із яких — це романи Достоєвського, якого українські перекладачі чомусь послідовно уникали. З літератури США неперекладено 49 позицій, зокрема взагалі немає ключових романів Генрі Джеймса, одного з найвизначніших романістів XX століття, а перекладено 20.

У списку виглядає зайвим Аксаков, аж дві позиції для Гончарова, також забагато для Пушкіна і Достоєвського, але це все можна пояснити загальновідомим сентиментом західних літературознавців до російської літератури. Натомість багато чого в списку не вистачає. Я особисто здивувався, що немає таких безперечно важливих текстів: 

• Теофіль Ґотьє. Капітан Фракас
• Новаліс. Генріх фон Офтердінґен
• Фрідріх Ніцше. Так казав Заратустра
• Марк Твен. Пригоди Тома Соєра

Загалом ситуація не така катастрофічна, як з попередньою аристократичною добою (Відродження, бароко, класицизм, Просвітництво), але все одно дуже й дуже погана, адже й тут велетенський масив ключової класики відсутній українською. Також багато творів перекладені не дуже добре, але то вже інша тема.

Якщо порівняти з ситуацією на весну минулого року, то, здається, єдиним заповненням прогалин було минулорічне видання збірки поезій Олександра Блока у перекладах Валерії Богуславської. Ще була журнальна публікація «Рене» Шатобріана в перекладі Маркіяна Якубяка, але там, здається, були лише фрагменти, бо якось замало сторінок. Хоча це може означати, що повний переклад є, або робота над ним ведеться.

Також було нарешті перевидано сам «Західний канон» Гарольда Блума, який вийшов у «Фоліо» наприкінці червня цього року.