Православні храми на території Яготинського району згадуються в документах від 17 століття (церква Архангела Михаїла у с. Капустинці)[1], коли територія нинішнього Яготинського району належала до Переяславського полку Війська Запорозького і Переяславського староства Київського воєводства Речі Посполитої та Російської імперії, і, відповідно, до Київської єпархії (митрополії) Константинопольського патріархату. Очевидно, що православні церкви у поселеннях на цій території існували й раніше, але документальних свідчень з назвами церков та іменами священиків не вціліло. Документів до 19 століття дуже мало головним чином тому, що ця територія було постійною ареною військових сутичок різних козацьких угруповань (пропольських, проросійських і самостійних). Повні переліки храмів і священства збереглися лише з середини 19 століття, у клірових книгах Полтавської та Київської єпархії Російської православної церкви. Також у державному архіві зберігаються метричні книги та сповідні розписи більшості храмів району від середини 18 століття і до встановлення комуністичної влади. Перед революцією і радянсько-українською війною у районі діяли 18 православних храмів (дані на 1912 рік), але після поразки у цій війні і Української республіки, і Гетьманату, після встановлення комуністичного режиму 16 із цих церков були повністю знищені — більшість у 1930-тих. Збереглося лише дві історичні церкви — святого Миколая у селі Лозовий Яр і Стрітення Господнього у селі Сулимівка, причому лише перша діяла (її настоятелем був о. Михаїл Макеєв, а згодом о. Леонід), храм у Сулимівці діяв лише до 1959 року, потім був закритий, але, принаймні, не знищений, тож його знову відкрили у 1989 році. На жаль, дуже красива історична церква у селі Лозовий Яр була спалена грабіжниками у 2010 році. Тож наразі у районі є лише одна автентична стара церква — у с. Сулимівка. Також увесь час радянської влади діяла парафія у селі Панфили (домовий храм), а в Яготині вірянами опікувався отець Симеон (можливо, це була домова чи катакомбна церква, але точних відомостей немає).
Мета матеріалу нижче дати максимально коректну і незаангажовану інформацію про обидві православні юрисдикції, що діють у районі, не ділити на «своїх» і «чужих», і не вішати ярликів, аби всі православні могли мирно співіснувати і співпрацювати, вивчати власну багату історію боротьби за християнську віру, зберігаючи свої особливості у другорядному, але єдність у головному — вірності Христу.
Мапа нинішніх храмів району: сині позначки — Православна церква України, фіолетові позначки — Українська православна церква, чорні позначки — знищені за радянської влади і не відновлені (хоча б у формі домових парафій) храми. Інформація може бути неповною і неточною, тож ще буде поступово оновлюватися (доповнення вітаються).
